Рівно рік тому в цей день наша школа була наповнена дитячим сміхом та шелестом паперу. Ми разом з учнями вирізали білих ангелів. Пам’ятаємо, як діти старанно виводили кожне крильце, вкладаючи у паперові фігурки всю свою щирість. Ми робили їх у стінах рідної школи, а потім гуртом виходили на подвір’я і розвішували цих ангелів на деревах біля школи — як символ чистоти тих душ, що пішли у вічність на Майдані.

Сьогодні на шкільному подвір’ї тиша. Дітей немає. А вікна школи, де ми ще минулого року готували наших янголів, тепер потрощені або забиті… Війна залишила свій болючий слід на будівлі, але вона не змогла зруйнувати те, що ми бережемо в серцях.

Сьогодні ми зустрілися онлайн. Екрани моніторів замінили нам парти, але вони не замінять тепла дитячих очей. Дивлячись на своїх учнів через камери, ми бачимо, як сильно вони подорослішали. Тепер вони розуміють ціну кожного ангела на дереві не з підручників, а з власного життя.

Наші минулорічні ангели залишилися в нашій свідомості як символ незламності. Ми обов’язково повернемося. Ми знову будемо разом. Низький уклін кожному Герою. Нехай світло їхніх душ веде нас до перемоги. Гідність і свобода — назавжди в наших серцях.